ДОРОГІ ДРУЗІ!!!!!
                Я рада вітати вас на своїй сторінці в BLOGGER. 
                                 
                                   Сьогодні і  з моєї розповіді ви дізнаєтесь: 

•     Типи галуження стебел.
•     Різноманітність стебел.
•     Будову стебла.
•     Функції стебла

Отже, ящо ви перегдянете це відео, ви зрозумієте які є типи галуженняя стебла.!

Різноманітність стебел 

Розрізняють стебла трав'янисті і дерев'янисті. У трав'янистих рослин стебла зазвичай не дерев'яніють. Молоді стебла дерев'янистих рослин спочатку також трав'янисті, зелені, здатні до фотосинтезу. Згодом оболонки клітин стебла у них просочуються жироподібними речовинами, які надають їм міцності. Тобто вони дерев'яніють. У трав'янистих рослин це можливо лише для багаторічних видів. Залежно від середовища, в якому розвиваються стебла, їх можна поділити на надземні, підземні й водяні.

Трав'янисте стебло

Дерев'янисте стебло.

Будова стебла.

 Розглянемо внутрішню будову стебла на прикладі трирічного пагона деревної рослини (мал. 112). Ви, мабуть, неодноразово бачили зрізаний стовбур дерева і помічали, що він має неоднорідні ділянки. Ці ділянки стебла складаються з різних тканин. У стеблі деревної рослини розрізняють такі послідовні шари: кору, камбій, деревину та серцевину.

Кора - зовнішня частина стебла і кореня (мал. 112, 1). На поперечному розрізі добре помітно, що стебло зовні вкрите корком, який складається із шарів відмерлих клітин (мал. 112, 2). Корок захищає рослину від надмірного випаровування води та механічних ушкоджень. У деяких рослин (корковий дуб) корок формує щільний шар, який використовують для промислового виготовлення пробок. Молоді пагони деревних рослин вкриті шкіркою (мал. 112, 3), яку наприкінці першого року життя заступає корок (пригадайте, чим відрізняються ці два типи покривної тканини).

На поверхні кори помітні невеличкі горбки - сочевички, заповнені всередині пухко розташованими клітинами (мал. 112, 4). їхні розміри варіюють від часток міліметра до 1 см. Свою назву сочевички отримали тому, що зовні нагадують зернятка рослини - сочевиці.

Сочевички забезпечують газообмін і випаровування води.

Під корком розташовані клітини основної тканини (мал. 112, 5). Внутрішню частину кори називають луб (мал. 112, 6).

Це сукупність різних типів тканин: провідної (ситоподібні трубки), механічної (луб’яні волокна) та основної. Луб забезпечує низхідний потік органічних речовин. Луб’яні волокна надають стеблу міцності та підвищують його опір до зламування.

Між корою та деревиною по всій довжині стебла розташований шар клітин камбію (мал. 112, 7). Це твірна тканина, за рахунок діяльності якої потовщується стебло. На поперечному зрізі стебла камбій має вигляд вузького кільця. Унаслідок поділу клітин камбію з його зовнішнього боку формується луб, а з внутрішнього — деревина (мал. 112, 8).

Деревина, як і луб, складається з провідної, основної та механічної тканин, розташованих між камбієм і серцевиною. Провідна тканина утворена судинами - мертвими клітинами з потовщеними здерев’янілими стінками (див. мал. 112, 9). Як ви знаєте, судинами розчини поживних речовин рухаються від кореня до надземної частини рослин. Відмерлі, видовжені клітини механічної тканини утворюють деревні волокна. Опорну функцію здійснюють і самі судини.

Серцевина - центральна частина стебла, яка не містить провідних тканин і складається з великих тонкостінних, пухко розташованих клітин основної тканини (мал. 112, 10). У цих клітинах запасаються поживні речовини (крохмаль, жири тощо). Від серцевини починаються ряди клітин основної тканини, які у вигляді променів перетинають шар деревини і сягають кори. Тому їх називають серцевинними променями. Вони забезпечують переміщення різних речовин у горизонтальному напрямку між різними шарами стебла.

Що таке річні кільця? Погляньте на поперечний зріз стовбура дерева. У ділянці деревини ви побачите світлі і темні концентричні кільця (мал. 113). їх називають річними, оскільки щорічно з’являється одне таке кільце, що має світлу та темну ділянки. Це зумовлено сезонною активністю камбію. Навесні клітини камбію активно діляться й утворюють клітини деревини великих розмірів з тонкими стінками. На поперечному розрізі вони мають вигляд світлої частини річного кільця. Улітку камбій формує значно дрібніші товстостінні судини та клітини механічної тканини. Так виникає темна частина кільця. Узимку клітини камбію не діляться. Наступної весни діяльність камбію відновлюється, і починає формуватися нове річне кільце.

Цікаво знати, що, підрахувавши кількість річних кілець стовбура, можна визначити вік пагона. Вони можуть також «розповісти» про умови життя рослини. Так, окремі кільця можуть бути різної ширини, адже більший приріст відбувається в роки, коли погод-ні умови сприятливіші.

Функції стебла

Основна функція стебла - провідна. По ньому рухається вода і розчинені в ній поживні речовини з кореня до надземних органів (висхідний рух) та органічних речовин від листків до всіх органів (низхідний рух). Так забезпечується зв’язок надземних частин рослини з її кореневою системою.

Опорна функція стебла полягає в тому, що воно підтримує в певному положенні інші надземні частини рослини: бруньки, листки, квітки. Зелені стебла здійснюють фотосинтез. Крім того, у стеблі накопичуються запасні поживні речовини, а в деяких видів посушливих місцезростань - вода. Стебло також забезпечує газообмін з навколишнім середовищем під час дихання і фотосинтезу.

За напрямком росту і розміщенням у просторі пагони бувають прямостоячі, виткі, повзучі, чіпкі (мал. 110). Прямостоячі наготі мають добре розвинену механічну тканину (пригадайте особливості будови механічної тканини). Виткі пагони піднімаються вгору, обвиваючи опору (окремі види квасолі, хміль). Повзучі пагони стеляться по землі і можуть вкорінюватися у вузлах (суниці, гусячі лапки). Чіпкі пагони піднімаються вгору і чіпляються за опору вусиками (виноград, горох) або додатковими коренями, які відростають від стебла (плющ).